Боротьба з корупцією в Україні нагадує принцип олімпійських ігор: "головне не перемога, а участь". Проблема у тому, що борються з корупцією "взагалі", а корупція завжди конкретна. Вона має свої, цілком конкретні, особливості у кожній із сфер суспільного життя, але існує за загальним ринковим принципом співвідношення попиту й пропозиції.

Корупція поволі перетворюється на звичний спосіб вирішення проблем і стає настільки всеосяжним явищем, що сприймається багатьма як неминуче зло, яке неможливо здолати, а до якого слід пристосуватися.

Корупція у системі вищої освіти давно стала звичним явищем. Власне, "блат" існував ще за радянської влади. Зараз, з розвитком ринкових відносин, колишній блат витісняють гроші, хоч і знайомства не втрачають вагу. Всім відоме існування славнозвісних "ректорських списків" тих абітурієнтів, які гарантовано стануть студентами.

Зламати цю корумповану систему, відбирати студентів за знаннями, а не за вагою знайомств та гаманців призначена система зовнішнього тестування.

Звісно, успішність будь-якої реформи залежить від її підтримки у суспільстві.

Фонд "Демократичні ініціативи" спільно з фірмою "Юкрейніан соціолоджі сервіс" в партнерстві з Програмою сприяння зовнішньому тестуванню в Україні (за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку та Корпорації "Виклики тисячоліття") провів 20-31 березня 2008 загальнонаціональне опитування щодо ставлення населення до впровадження вступу до внз за результатами зовнішнього тестування.

Усього було опитано 2000 респондентів, які за своїми характеристиками репрезентують доросле населення України (старше 18 років).

На думку опитаних, питання впровадження зовнішнього тестування і вступу до внз за його результатами є дуже важливими для суспільства. Так вважають 41% опитаних, переважно не важливі та зовсім не важливі ці питання для 28%. Решта 31% певної думки не мають.

Переконаність у необхідності заміни системи вступних іспитів зовнішнім тестуванням пов'язана з недавнім безпосереднім досвідом взаємодії з внз, або актуальністю проблеми у близькому майбутньому. Це ті, чиї діти, діти близьких та друзів чи вони самі цього року вступатимуть до внз.

Серед вище означеної групи ставлення до вступу за результатами зовнішнього тестування було чітко позитивне: безумовно та скоріше підтримують це нововведення 50%, безумовно та скоріше не підтримують 28%. (Решта не визначилися).

Серед батьків студентів, які вже поступили у вищі навчальні заклади, звісно ж, за результатами вступних іспитів (певною мірою ця група може вважатися "експертною", бо їм та їх дітям довелося пережити усі перипетії вступу) підтримка вступу за результатами зовнішнього тестування теж висока.

Сума безумовної підтримка і переважної підтримки складає 59%, а не підтримка – 32%.

А от серед опитаних в цілому, думка менш сформована: вважають, що це, безумовно чи, скоріше за все, треба було зробити 36%, 31% певної думки не мають, а 32% думають, що, скоріше за все чи безумовно, це робити було не слід.

Головну перевагу зовнішнього тестування, у першу чергу, вбачають у тому, що ця система ставить усіх у рівні умови, до основних позитивів відносять і те, що ця система запобігає хабарництву, що зовнішнє тестування більш прозоре і об’єктивне і що ця система дає шанси стати студентами дітям з незаможних сімей.

Серед імовірних головних небезпек респонденти, у першу чергу, обрали варіант "все рівно, все буде нечесно". Дві інші головні небезпеки теж пов’язані із передбаченням корупції – "неможливо знайти стільки чесних, не продажних працівників" і "тести будуть продаватися заздалегідь".

В опитуванні було запропоновано оцінити вірогідність корупції на різних етапах зовнішнього тестування та системи вступу до вузів за результатами тестування. Слід сказати, що появу корупції очікували всюди: 67% опитаних вважали, тести можуть продаватися (12% думали, що це неможливо чи мало імовірно).

64% вважають, що інструктори на тестуванні можуть допомагати деяким учням (не очікували цього 12%), 60% – що сертифікати про тестування можуть підроблятися (не очікували цього 15% ) і, нарешті, 65% вважають, що "вищі навчальні заклади незалежно від тестування будуть набирати студентів за хабарі" (не очікували цього лише 10%).

Загалом лише 6% опитаних вірили, що можливо повністю запобігти корупції у процесі зовнішнього тестування, ще 37.5% вважали, що це можливо загалом, але "деякі шпарини все рівно будуть", а 42% були певні, що "нічого з корупцією зробити все рівно неможливо".

Опитування виявило прямий зв’язок між підтримкою чи не підтримкою зовнішнього тестування у залежності від очікування корупції: серед тих, хто вірив, що корупцію можна подолати взагалі, перехід до зовнішнього тестування підтримували 76% (не підтримували 12%); серед тих, хто вірив у викорінення корупції загалом, але з деякими "шпаринками", зовнішнє тестування підтримували 64% (не підтримували 19%).

А от серед тих, хто не мав ніякого сподівання на подолання корупції при тестуванні, підтримувало його лише 22% (не підтримували 42%).

Що ж, відбулися два перші тестування, і виявилося, що принаймні два з так званих корупційних очікувань громадян не справдилися: тести не продавалися і, за рідкісними винятками, на тестуванні ніхто не допомагав учням.

Отже, перші тестування довели суспільству: й в Україні при бажанні і необхідній підготовці можлива боротьба з корупцією.

Головний урок перших двох тестувань полягає у тому, що ефективна боротьба з корупцією передбачає створення таких механізмів, які б виключали саму можливість нечесним працівникам брати хабарі.

Справді, зараз не зрозуміло, до кого йти і кому давати? Виявляється, можна виробити таку технологію, щоб це було неможливо. До речі, більше половини респондентів нашого опитування вважають, що за порушення таємниці тестів слід ввести кримінальну відповідальність.

Утім, здивував виступ Тимошенко, яка напередодні проведення першого тестування фактично піддала сумніву нововведення, закликавши, "не перетворити боротьбу з корупцією на боротьбу з власними дітьми".

Щоправда, вона ж і ініціювала наступного дня після першого тестового іспиту з української мови та літератури відкрите засідання Кабінету міністрів України, де публічно та досить відверто обговорювалися проблеми, які виникли у зв’язку із переходом на повне тестування при вступах до внз.

Читаєш аргументи проти тестування – і диву даєшся. "При визначенні якості та рівня знань важливо враховувати особливості особистості, її психологічний склад, інтелектуальний потенціал і динаміку мислення. Це неможливо в анонімному режимі".

Ну уявіть собі, як екзаменатори на звичайних вступних іспитах враховували "психологічний склад і динаміку мислення"?

А от Володимир Литвин сказав прямо і без викрутасів: "Я вважаю, що у цьому році слід було б залишити право вибору для тих, хто не погодиться з результатами тестування або психологічно не готовий до нього".

Хіба у минулі роки, якщо абітурієнт був не згодний з оцінкою на іспитах, у нього було право вибору – здати ще раз чи написати якийсь тест? І ще від Литвина: "Я не є прихильником того, щоб на перший план, як перевагу тестування, виставляти питання, пов’язані із корупцією. Не може існувати країна, у якій масово викладачів і педагогів звинувачують у корупції. Це ознака того, що країна хвора".

А що, країна здорова? І хіба пересічні викладачі вузів вирішували, кого приймати, а кого ні? Супротив ректорів реформі цілком зрозумілий – за вчорашньої системи прийому до внз, ректор – цар і бог. А тепер його становище змінюється – як у директора, що царював на дефіцитах у радянські часи до нинішнього, коли дефіциту немає.

Погребинський, виступаючи проти тестування, натякнув на те, що корупційні шпарини неодмінно знайдуться: "Обов’язково вода знайде щілину і буде протікати". Але ж коли у човні є щілина, то її терміново задраюють, бо увесь човен потоне!

Перше: заочники. Комітет ВРУ з питань науки та освіти висловився за збереження на цей рік вступних іспитів абітурієнтам заочної форми навчання. Мовляв, закінчили школу давно і мало що пам’ятають із шкільної програми. А як же вони вступні іспити складати будуть, навіть змагаючись між собою, а не з "очниками".

Ще одне – якщо абітурієнти-заочники не наберуть за тестуванням потрібного мінімального балу, то зменшиться прийом на комерційні заочні відділення і це погіршить фінансове становище внз. А якщо приймати за гроші неуків, як вони вчитимуться? Чи, якщо за гроші, то й вчитися не треба. Це продаж диплому у розстрочку?

Друга шпарина – це право вузів проводити додаткові іспити. Щоправда, поки що це право обмежується творчими спеціальностями: акторів, музикантів, художників, журналістів. Але чому у цей перелік потрапили міжнародні відносини, міжнародна економіка, менеджмент тощо, де будуть провадитися іспити, наприклад, з англійської мови?

Третя шпарина – це пільгові категорії вступників. Зрозуміло, що вони повинні бути – опитувані сприятливо поставилося до існування пільг для сиріт, інвалідів, чорнобильців. Щоправда, важливо, по-перше, ретельно перевіряти кожного з пільговиків. По-друге, встановити відсоток у кожному внз для цих категорій.

А от щодо медалістів та призерів олімпіад – це питання. Пільговий режим для цієї категорії випускників підтримують лише 20% опитаних. А от наказом Міносвіти, кількість місць для цих категорій передбачена на рівні до 40%. Чи не забагато? Корупція переміститься у школи?

Четверта шпарина – це слухачі підготовчих курсів при вузах. Логічно, що на курсах їх готують до здачі іспитів. Чому вони повинні мати якісь пільги? Тільки тому, що заплатили на навчання на курсах? Але ж платили за навчання, а не за вступ…

Це – шпарини очевидні, не кожну можна задраїти зараз, але звузити все ж можна.

Звісно, система тестування не є ідеальною: і сама система тестів, і підготовка учнів до тестування, і інформаційне забезпечення реформ вищої та середньої освіти. Але це не причина, щоб затягувати впровадження нової системи вступу до вузів на безконечні часи.

Тест здають не лише школярі. Тест здає Україна. Тест на серйозність намірів боротися із корупцією. Тест на проголошену європейську інтеграцію.

Ірина БЕКЕШКІНА