Стенограма фокус-групи „Роль громадськості в розробці та впровадженні Статуту міста Чернігова”, 23 грудня 2006 року, Чернігів.

В заході взяли участь:

Олександр Кухарук, керівник реалізованого проекту “Розробка та сприяння запровадженню статутів територіальних громад в Чернігівській області”

Олександр Ломако, голова Ради Громадянської мережі ОПОРА,

Юрій Паперний, проект „Чернігівський монітор”

Сергій Кнуренко, Агенція регіонального розвитку “Вектор”

Геннадій Максак, Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень

Тетяна Пекур, проект „Чернігів Громадський”

Юрій Паперний: Для початку я введу всіх у курс справ. У нас вийшла унікальна ситуація в місті, коли кандидат переможець так багато пообіцяв, що тепер необхідно йому допомогти всі його основні обіцянки для громадськості виконати. Сьогодні ми будемо розглядати питання по Статуту міста Чернігів. По-перше, серйозно цим питанням на сьогодні займалися дві організації: Асоціація міст України, яка розробила типовий статут, тобто чотири типових статути, один з яких підходить за параметрами до міста Чернігів, як обласного центру. Інша організація, яка цим займалась – Сіверський інститут регіональних досліджень, яким було випущено книгу, що я тримаю в руках «Місцеве самоврядування та статутна справа». Керівником проекту був Олександр Васильович Кухарук, чому він тут сьогодні й запрошений. Основним досягненням цього проекту було те, що робоча, ще раз наголошую, робоча, оболонка статуту міста все ж таки була запропонована. Цей проект був адаптований до особливостей міста Чернігів, де враховувалося і районування, і кількість жителів міста. Хоча деякі моменти можуть бути спірними, особливо через те, що хоча з того часу [з часу опублікування проекту] пройшло лише три з половиною роки, але законодавство за цей час пішло вперед. Зараз щоб прийняти Статут ми маємо вносити зміни в робочий матеріал [наявний варіант статуту].

В роздаткових матеріалах винесені питання, на які акцентувалась увага в результат проекту з прийняття статуту, а також законодавство, що стосується місцевого самоуправління, необхідних для прийняття статуту міста. Якщо Статут не відповідатиме закону про місцеве самоуправління, то його ніхто [Міністерство юстицій] не зареєструє.

Хоче почати з питання, для чого саме нам потрібен Статут нашого міста. На мою думку, прибираючи всі політичні аспекти, прибираємо всі суб’єктивні моменти, а візьмемо з точки зору ролі Статуту для громадськості міста. На мою думку перше – і найголовніше – Статут допоможе легалізувати місцеві ініціативи, тобто цілий ряд процедурних питань, які вимагаються законом про місцеве самоуправління, але які мають бути приведені у відповідність[задля їх виконання] з прописаним документом. Цей документ – Статут міста Чернігів. По-перше – це громадські слухання, по-друге – це ті пропозиції і порядок їх імплементації або виконання в ході вже прийнятих рішень.

Ще один момент, відповідаючи на запитання для чого необхідний Статут, є те, що після прийняття закону про вибори на місцевому рівні за пропорційною системою, виникла велика диспропорція. З одного боку ми маємо депутатів, які об’єднані у фракції, що жорстко регламентують, перш за все, партійні інтереси, а на місцевому рівні і свої особисті також. З іншого боку ми бачимо місцеву громаду, яка фактично не впливає зараз на прийняття рішень. Рішення останніх сесій продемонстрували, що [проходять] лише ті соціально значущі питання, які на пряму цікавлять депутатів. Наприклад, суперечки навколо землі допомогли прийняти питання по призначенню кількості членів територіальної виборчої комісії. Цей момент виявився ключовим під час місцевих виборів і фактично їх спас. З іншого боку, питання по процедурі проведення виборів був все ж таки більш домінуючим, ніж дрібні земельне питання. Хоча у нас сесії примудряються і крупні земельні питання проводити.

Олександр Ломако: Це для вас вони дрібні…

Юрій Паперний: Може бути. Для серйозного бізнесу можливо. Я маю на увазі питання з приводу якого затягнулася сесія. Він стосувався всього лише 80 м², якщо подивитися уважно, між яким два суб’єкти підприємницької діяльності не могли розібратися, хто перший.

Повертаючись до уставу, хочу зазначити, що в місті виникає ряд проблем: по тарифам, по РЛС [радіолокаційна станція в с. Півці]... У нас виникає ситуація, коли неможливо зібратися і прийняти рішення, яке буде обов’язковим хоча б для розгляду сесією, тому що в нас нема Статуту і в Статуті не про прописано процедури громадських слухань. Це один момент. А другий момент той, що питання прийняття Статуту було озвучене, якщо можна так висловитися, в «інавгураційній» промові мера. І зараз можна скористатися ситуацією. Мені в цій промові сподобалася тільки єдина річ: Статут стане головним документом, на основі якого будуть прийматися рішення, і який буде головним при прийнятті рішень виконкомом, депутатським корпусом і т. д. Отже, за певного нормально прописаного механізму реалізації громадськість зможе, в певній мірі, впливати, використовуючи Статут. Якщо не пропозиціями, то нейтралізацією негативних [для громади] пропозицій, які можуть виникати при розгляді тих чи інших питань. В кого ще є що додати?

Олександр Ломако: В законі про місцеве самоврядування є чотири згадки про Статут міста. В статті 19 загальні положення, де взагалі згадується, що його можна приймати. Але є ще інші цікаві моменти, зокрема, стаття 13 про громадські слухання, та інші – про місцеві ініціативи тощо. Я не заперечую Юрію, ми про це говорили, а більше хочу додати до того, що він сказав. Статут потрібен для того, щоб ліквідувати існуючі прогалини в законі, бо сказано, що місцева територіальна громада має право проводити громадські слухання, механізм проведення яких вирішується Статутом міста. Його відповідно немає. І коли ми проводили громадські слухання по радіолокаційній станції (РЛС), і можливо були інші моменти, коли можна було провести громадські слухання, і коли їх двічі проводила місцева влада протягом останніх півроку – по тарифам і по правилам благоустрою – це не були громадські слухання. Вони не мали ніякої юридичної сили. Це було скоріше обговорення чи обмін думками чи висуненням вимог чи щось інше, але це не було справжніми громадськими слуханнями, тому що у нас немає Статуту. Те ж саме, не виписано, як можна подати місцеву ініціативу, та інші моменти, коли громадськість може впливати на формування місцевої політики, на прийняття рішень місцевою владою, на вирішення конкретних, вузьких, або, можливо, широких проблем в житті місцевої громади. Ми цього права позбавлені, і позбавлені юридично, тому що немає Статуту, який би це регламентував. Для мене, як для представника громадськості, не так важливо, як будуть прописані загальні положення, матеріальні і фінансові основи місцевого самоврядування і т.д. Мені більш важливо, яким чином буде прописано моє право або право громадських організацій чи просто активних представників громадськості на різні ініціативи – ОСН, органи самоорганізації населення, збори будинкових комітетів, збори мешканців територій, громадські слухання, громадські ініціативи і т.д. І вони мають регламентуватися не лише Статутом, а й Статутними положеннями.

В цьому [робочому варіанті] Статуті в статті здається 68 прописано, що громадські слухання можуть скликати міський голова, 15 депутатів міської ради, або 2 тисячі представників територіальної громади з підписами та паспортними даними. Мені здається, що дві тисячі – це трошки забагато для Чернігова.

Олександр Кухарук: Це нормально. Ситуація дуже проста. Цей статут писався досить швидко. Це болванка. Він писався на базі законодавства 2000 – 2001 року на основі аналізу близько двох десятків статутів міст. Він погіршений. Він писався з розрахунку на те, що міська влада буде не на стільки тупою і прийме цей статут.

Що дає статут місту (спочатку місту, а потім місцеве самоврядування).

Перше, цей документ приймається на основі діючого законодавства. Будь-яке законодавство має безліч прогалин. Статут може закрити всі ці прогалини і після реєстрації в Міністерстві юстицій він стає Конституцією міста. Поки інші не встигли.

[Друге,]Я не знаю чим думав Соколов [коли відмовився від прийняття статуту,] – це був величезний шанс. Можна визначити межі міста. Можна було прихопити, грубо кажучи, ті землі, які є надзвичайно важливими для міста, і статус яких не був визначених і на яких зараз стоять таблички «Продається» і не з міської ради, а за рахунок рейдерства. Можна було визначити категорії зон міста, тобто рекреаційна зона, культурна, національна. І є маса земель спірної власності. Після реєстрації Статуту вони переходять у власність міста.

Ну, технічна освіта – є технічна освіта. Саша ніколи не відрізнявся.

Далі, крім закону Про місцеве самоврядування, є Хартія про місцеве самоврядування. Вона імплементована законодавством України. В Україні, якщо міжнародне законодавство імплементоване, воно є первинним. Коли стоїть конфлікт між законодавством України і міжнародним законодавством, яке визнане, то першість стоїть за міжнародним. Тому в Хартії про місцеве самоврядування про громадські слухання – це дрібниці… могло б бути й 500. але ми підняли, тому що 2000 голосів нормально для місцевої ініціативи аби запобігти її зриву. Розумний політ технолог аби збити соціально значиму ініціативу «засуне» десять таких ініціатив чи громадських слухань. Вони проходять приблизно в один і той самий час. Їх ставлять по розпорядку так, що ваша залишається в кінці. А 15 депутатів, голова чи дві тисячі – це та ініціатива, яка значима для міста. Це мінімум всюди для референдуму. Тому в Статуті закладається система громадського впливу за діяльністю міської влади. Я маю на увазі не лише громадські слухання, а й референдум. Референдум для міста може мати не факультативне значення, як в Конституції на державному рівні, а імперативне значення. Це не суперечить законодавству.

Зараз діє закон про вибори, який має масу прогалин. В статуті можна було б передбачити порядок виборів міського голови і заміщення депутатів. Можна було б ввести, і це не суперечить законодавству, двоступеневі вибори. Щоб виключити технічних кандидатів, можна було б ввести мінімальну закладну суму – 25, 50, 100 тисяч… Якщо кандидат набирає три відсотки, ці гроші йому повертають, якщо він набирає менше 3% чи 5% , таким чином відсікаються технічні кандидати.

Олександр Ломако: На цих виборах можна було робити навіть один відсоток, бо лише дев’ять із сорока одного кандидатів його подолали…

Олександр Кухарук: Ні. Якщо нам скажуть, що це суперечить законодавству, ми посилаємося на Верховну раду. Там прохідний бар’єр – 3%.

Після реєстрації Статуту в Міністерстві юстиції, він стає Конституцією міста і є первинним. Статут після реєстрації набирає силу закону, для території, яка чітко визначена. Тому це якраз той документ, який дає можливість працювати, по більш менш цивілізованим правилам, які закріплені в Хартії Європи. І тут не громадська ініціатива. Тут система громадського впливу, яка дозволяє нівелювати протиріччя в законодавстві… Всі питання, які пропущені і не чітко визначені в законодавстві можна прописати в Статуті до того часу, поки Верховна рада не прийме закони, що регулюють ці питання. Це і визначення зони, де заборонені зміни, що подавало ЮНЕСКО, що таке мала архітектурна форма і т.д.

Отже, за допомогою Статуту ми можемо визначити, що таке місто, розподіл повноважень, окреслити систему громадського контролю, і навіть питання виборів, що відповідає Хартії Європи – кожне місто може мати своє виборче законодавство.

До речі уточнення, Статут розроблявся не лише для Чернігова, а й для районних центрів. Короп наприклад прийняв цей статут. Обговорення відбувалося на рівні всеукраїнської конференції. Були запрошені представники всіх міст Чернігівської області і селищ міського типу на рівні голови і його заступника чи секретаря. Всі були задоволені і казали, що це є необхідно.

Сергій Кнуренко: А статут, прийнятий у Коропі, відвповідає проекту, який підготований для Чернігова?

Олександр Кухарук: Ні, це найбільш узагальнений варіант, який розрахований на поступове удосконалення. Ми можемо запропонувати і розробити статут, який забезпечить не тільки громадські ініціативи, а цілу систему громадського контролю за владою. В принципі мер у цьому буде зацікавлений і міська рада теж, бо кожен буде зацікавлений по своєму. В Івано-Франківську, де Статут був прийнятий одним із перших, місто виграло багато очок за рахунок конфлікту між мерією та губернатором. Тим більше в нас порушується Хартія про місцеве самоврядування, так як в нас компетенція органів місцевого самоврядування була поступлена органам виконавчої влади.

Тому Статут, навіть з точки зору прагматичних інтересів міста, був би прогресивним кроком вперед.

Сергій Кнуренко: Які зараз статути вважаються найкращими?

Олександр Кухарук: Найкращі базові статути приймалися ще в кінці дев’яностих завдяки міжнародній програмі в західних містах України. Калуш, Івано-Франківськ, Бердянськ – там де мери розуміли [значення].

Сергій Кнуренко: Чи має статут визначати якесь стратегічне планування розвитку міста?

Олександр Кухарук: Так. На базі статуту можна прийняти стратегічний план розвитку міста. У нас є положення про кадастри і на основі статуту можна буде найняти фірму, яка проведе оцінку земель. Таким чином, оцінка і продаж земель буде відбуватися на основі цього кадастру.

Олександр Ломако: Статут дійсно перспективний документ, який може давати неабиякі можливості і стосовно стратегії розвитку міста, і контролю з боку громадськості і т.д. Але в тому варіанті, який ми бачимо і який є типовим, багато моментів не враховано. Наразі Соколов і міська рада можуть швидко прийняти існуючий варіант, але важливі для громадськості моменти там не будуть виписані. Принципи й загальна структура є. Але необхідно його доповнювати. Зараз депутати міської ради отримали зразки існуючого проекту Статуту. І тепер деякі відділи, громадські організації чи мер навіть форсуватимуть це питання задля прийняття хоча б якогось статуту в місті. І це буде помилкою.

Олександр Кухарук: Думаю помилкою. В цьому [проекті] статуті закладені принципи, які можуть бути вдосконаленими. Той статут, який розклали – він кінчений, мертвий. Його можна тільки відмінити. Цей передбачає вдосконалення.

Сергій Кнуренко: а чи буде потреба у депутатів його вдосконалювати? Я думаю, ні.

Юрій Паперний: мені здається тут є два питання. По-перше, якщо ми говоримо про роль громадськості, то те ,які механізми потрібні громадськості – це лот для торгів. Якщо ми маємо ще два лоти: це мер і його інтереси, та депутати міської ради і їх інтереси. І їх так само потрібно враховувати. Мені здається можна написати 20 статутів і не один з них не пройде, бо буде аж занадто модернізований чи просто забовтаний. Тенденції до цього вже є. якщо подивитися як інтенсивно деякі структури почали створювати різнопрофільні дорадчі ради (молодіжні і так далі). Якщо хочеш, щоб громадськість втратила контроль над процедурою, розбий її на кілька груп. Кожна з них робитиме своє, а хто сумуватиме, той контролюватиме процес. Якщо ж ми розіб’ємо на три групи, то отримаємо з одного боку зацікавлених [в прийнятті статуту] депутатів. Так як вони на чернігівському рівні зацікавлені в постійних виборах та референдумах з приводу якоїсь недовіри чи незадоволенням мером. Також їм вигідно закріпити свої рішення стосовно землі чи будь-якого майна так, щоб сесія наступного скликання не відмінила ці рішення. З іншого боку мер зацікавлений в тому, щоб ініціативи, які він висуває, не були затерті депутатським корпусом. З його виступів очевидно, що він планує спиратися на громадськість в тих питаннях, де не зможе подолати депутатській опір. Вже чергова сесія демонструє, що в мера є проблема. Вона полягає в тому, що депутати заблокували питання структурних змін в міськвиконкомі, який би дозволяв міському голові проводити кадрові зміни так, як він вважає за потрібне.

Олександр Кухарук: Тут є ще четвертий лот, який може помирити міського голову і депутатів. Одна із базових проблем, яка є в кожному місці – це те, що відйом грошей від міського бюджету [на користь обласного бюджету]є предметом судової тяганини. Тобто є базовий набір коштів для місцевих потреб, а решта «по умолчанию». Те що є прерогативою міста, визначеною Хартією про місцеве самоврядування, те залишається місту. Відьом коштів з місцевого бюджету можливий, але він стає набагато складніший і формально - протизаконний. Звичайно, Бюджетний кодекс – це закон, але в ньому є перференції міст. Крім того, більшість «забор» здійснюється не за Бюджетним кодексом, а на основі інструкцій, розпоряджень. Будь-який громадянин може звернутися до суду про подібне порушення.

Геннадій Максак: якщо відповідати на запитання – потрібен Статут місту чи ні, то однозначно – він потрібен. Інше питання чи це буде просто статут, си той документ, в якому ми вкажемо те, що нам потрібно для міста. Є статут, який може бути мертвим, якщо його приймуть в такому вигляді. І є можливість створити Статут, який стане дійсно Конституцією міста. Наразі [активна] громадськість має пояснити кожному громадянину, що дійсно цей документ йому буде потрібен. Тоді і інтереси мера чи депутатів, можливо більш меркантильні, будуть нівелюватися під тиском громадської думки (public advocacy).

Олександр Кухарук: Можливо це правильно. Але практика показує, що в багатьох випадках при прийнятті законодавчих актів, яке є дійсно корисним для громадянина, громадськість використовується якраз для забовтування процесу.

Юрій Паперний: Приймає Статут міська рада. Отже, основна система лобіювання має відбуватися через депутатів. До прикладу, ми робимо поїзд, пускаємо попереду гарний вагон для мера, де показуємо його інтерес, для фракцій міської ради, де демонструємо їхній інтерес, і таким чином сюди ж «чіпляються» питання, які вигідні громадськості міста.

Геннадій Максак: статут – річ важка для написання. Я не думаю, що мер буде зацікавлений у тому, щоб прописати всі необхідні аспекти.

Олександр Кухарук: Тут справа не в цьому. Статут може бути не досконалим. І він таким і буде тому, що відбуватиметься конфлікт інтересів. Суть у тому, що в Статуті мають бути проявлені принципи: принципи контролю громадськості, органів місцевого самоврядування, контролю міста. Статут має бути по-перше, системним, тобто узгоджувати конфлікти в законодавстві і таким чином вирішувати місцеві проблеми, по-друге, він має бути відкритим, тобто в ньому мають бути механізми для самовдосконалення. І він має служити базою для прийняття інших документів, необхідних для реалізації цих принципів. В статуті має бути 50-60 статей, на базі яких приймаються положення.

Сергій Кнуренко: Погоджуюсь з тим, що спочатку має бути основа, а потім її наповнювати за допомогою положень.

Геннадій Максак: Цікава історія була в Радянському союзі, де було прописано, що кожна республіка може вийти з союзу. Можу? – Можеш. А можна? – «Давай поговорим…». Мається на увазі, що не існувало механізмів для виконання статті закону.

Юрій Паперний: Стосовно виконання норм, які можуть бути прописані в Статуті, то можуть виникати навіть такі елементарні проблеми, як відсутність приміщення для проведення громадських слухань. Є цілий ряд питань, які мають бути прописані чітко, особливо це стосується питань, пов’язаних з громадськістю. І підійти до їх написання з точки зору того, що б мені потрібно було зробити аби завалити вирішення того чи іншого питання.

З іншого боку знову виникає питання, що ми будемо прописувати в Статуті: лише загальні засади і принципи, чи також цілий ряд механізмів, які б забезпечили його виконання.

Олександр Кухарук: Питання вирішується дуже просто. Є Статут. Є положення.

Геннадій Максак: Але воно [положення] має бути прописане в будь-якому випадку.

Олександр Ломако: І все це має прийматися пакетом.

Юрій Паперний: Я дійшов до цікавої думки. Ми можемо мати прописані механізми в Статуті, а вимагати зі свого боку вимагати розробку профільних положень з боку профільних структур. Наприклад те, що стосується громадськості, розробляє громадськість.

Олександр Кухарук: Не вийде.

Юрій Паперний:Так у нас будуть проблеми. Частина положень буде розроблена, а частина – ні.

Олександр Ломако: Так, але якщо говорити про громадськість, то принципові для нас положення ми можемо зі свого боку підготувати.

Юрій Паперний: В Статуті буде закладений механізм. Дійсно ми можемо провести громадські слухання. А його реалізація прописана в положенні. Приклад для ілюстрації. Припустимо жителі зібрали необхідну кількість підписів, але рішення на сесії не розглядатимуть, бо скажуть, що частина підписів не дійсна, бо не прописано механізму їх перевірки.

Також важливо, щоб ми не опинилися в ситуації, коли маємо непогано прописаний закон з великою кількістю підзаконних та нормативних актів, які нівелюють сам закон.

Сергій Кнуренко: А які максимальні наслідки громадських слухань?

Юрій Паперний: Виноситься або не виноситься на розгляд сесії. Якщо рішення задовольняється, то ініціативна група має ознайомити депутатів зі своєю точкою зору, профільна комісія може винести свої рішення. Але маємо дуже чітко передбачити весь механізм.

Олександр Кухарук: Додам, відповідаючи на запитання, що громадськості в цьому випадку чітко відомо, яке рішення з цього приводу прийняла міська рада.

Олександр Ломако: Для цього має бути поіменне голосування. Представники мають право бути присутніми і мають право виступу. А рішення з цього приводу мають бути надруковані в місцевій пресі протягом, наприклад , десяти днів.

Юрій Паперний: Додамо обов’язкове звітування в кінці року про кількість та наслідки проведення громадських слухань.

Що ми отримуємо в результаті. Ми можемо працювати з документом в цілому. В цьому на мою думку зацікавлена влада. Можна працювати з принциповими положеннями і розділами, і можна працювати з ключовими положеннями для бізнесу, громадськості т.д., які перетворюються в малесенькі статті. Ми маємо піти від більшого до меншого і постаратися внести спочатку хоча б мінімальний пакет.

Я переконаний, що більшість депутатів не прочитають Статут. Їм просто скажуть, ось тут і ось тут для вас погано. І цього буде достатньо, щоб проект не пройшов. Тому ми маємо продумати такий механізм, щоб розгляд питання по прийняттю саме нашого Статуту відбувся. І щоб ми могли впливати на даний процес з точки зору ефективності для громадськості.

Геннадій Максак: Задля того, щоб уникнути маніпуляцій, ми маємо чітко прописати в положенні, хто що робить (хто куди біжить на випадок пожежі). Хто, наприклад, відповідальний за публікацію…

Олександр Кухарук: Це не обов’язково. В мене є геніальна ідея, ваша проблема, як її реалізувати. Якщо є нагальна проблема, то організовуйтесь, шукайте кошти, пробивайте. І не чекайте манни з неба. Головне, що ви маєте право.

Юрій Паперний: Я знаю, яку найпершу проблему піднімуть на громадських слуханнях. В місті постає питання вигулу для собак. Це без гумору.

Повертаючись до питання, яким чином побудувати кампанію, чи навіть кілька, по лобіюванню Статуту. Бо мені здається, що після того, як мер розбереться зі депутатами і буде створена більшість, то ми отримаємо всеукраїнський варіант на чернігівському рівні. Коли протягом двох місяців може бути прийнятий весь пакет документів. Більше того, він отримає «загальноміське» схвалення, правда про це ніхто не буде знати і в червні ми отримаємо в Статут і все, що для цього необхідно.

Олександр Кухарук: Хай приймуть хоч якийсь закон. Це краще, ніж його б зовсім не було. Але якщо закон ідіотський, він просто не буде працювати.

Олександр Ломако: Насправді, краще добрий, ніж будь-який. І ми маємо ініціювати процес. Аби він став кращим для громади. Під час прямого ефіру Соколов, відповідаючи на запитання, чому статут не був прийнятий, сказав, що він був недостатньо обговорений. Я думаю в процесі обговорення ініціативна група внесе поправки в існуючий проект і приведе його у відповідність до вимог сучасності. По-друге, до цього процесу ми маємо залучати депутатів від фракцій, міського голову, також експертів. І впродовж двох-трьох місячного терміну ми зможемо вийти на пристойний документ. Залишиться тільки його про лобіювати, де вже потрібно буде працювати окремо з депутатами, мером, партіями, а також можливо доведеться проводити акції прямої дії чи щось на зразок того.

Юрій Паперний: На мою думку, якщо розділити умовно процес прийняття Статуту на два етапи, то перший має бути соціальним, а не юридичним. Адже в основі Статут є, і його лише потрібно доповнити. Потім існує загроза винесення Статуту на обговорення вузьким колом експертів, які скажуть, що ми не юристи, і зроблять статут недієздатним.

Олександр Ломако: Було б адекватно, після сьогоднішнього заходу зробити заяву, в якій наголосили на тому, що не потрібно поспішати з прийняттям Статуту, який ще потребує обговорення. А також залучати до цього широке коло людей по певним блокам питань, які їх стосуються безпосередньо. Тому що, потім буде важче – через три місяці відміняти Статут, ніж три місяці почекати і отримати найкращий варіант. А наступним кроком може бути круглий стіл, де відбудеться широке обговорення і призначення робочої групи. На цей захід потрібно запросити міського голову, керівників або представників усіх 8-ми депутатських груп у міській раді, засоби масової інформації та громадськість. А потім продовжувати роботу.

Сергій Кнуренко: Отже, необхідно створити ефективну робочу групу. Але для того, щоб надати їй легітимності має бути організоване широке обговорення. Моє бачення сьогоднішньої зустрічі полягає у тому, що ми просто оглянули загальний стан справ і окреслити, в якому напрямку нам рухатися далі.

Олександр Ломако: пропоную прямо зараз підготувати та поширити заяву з приблизно таким сенсом:

1. Проект Статуту не враховує ряд змін у законодавстві та розвитку суспільства;

2. Не варто затягувати з його прийняттям – це досить важливий для міста документ.

3. Не потрібно поспішати з прийняттям Статуту – варто провести широке його обговорення.

4. Ми ініціюємо круглий стіл та створення робочої групи, яка відкрита для всіх бажаючих.

Приблизно так. Думаю, на кінець січня варто це планувати.

Матеріал підготувала Тетяна ПЕКУР

До теми:

Чернігову потрібен ефективно діючий Статут! – Рекомендації учасників фокус-групи “Роль громадськості в розробці та впровадженні Статуту міста Чернігова”.