180 хвилин тиші і таємничості – саме таким запам’ятається цей день деяким українцям. Для багатьох цей проміжок часу став моментом істини: для одних - випробуванням своїх знань та вмінь, для інших – перевіркою організаторських здібностей, ще для когось – суцільними переживаннями й тривогою.

Але найбільше цей день запам’ятається, мабуть, тим, хто ці 180 хвилин перебував «під прицілом» пильних очей незнайомих осіб. Щоправда, стати на три години заручником обставин, людей змусили не терористи-смертники, а… бажання стати студентом.

В наш час для здійснення цієї заповітної мрії самого лише бажання замало - з 2008 року до вищих навчальних закладів приймають тільки за результатами незалежного зовнішнього оцінювання.

А для об’єктивності тих самих результатів, під час тестування для його учасників і були створені відповідні умови. Щоб дізнатись про те, як був організований і проходив цей процес, я, в ролі громадського спостерігача, поїхала в Городню.

Потрапити сюди міг не кожен

22 квітня Городнянська районна гімназія з навчального закладу перетворилась у пункт тестування. Потратити сюди міг не кожний бажаючий. Режим доступу особливий – крім паспорта потрібно ще мати спеціальний документ.

Наприклад, громадських спостерігачів пропускали лише за наявності посвідчення громадського спостерігача та паспорта, а учасники зовнішнього оцінюванням повинні були мати спеціальне запрошення та паспорт. Якщо учень ще не має паспорта, то він показував свідоцтво про народження та довідку зі школи з кольоровим фото, підписом директора і печаткою.

І якщо для декого зовнішнє оцінювання – не новина, то на Городнянщині воно проходило вперше. Для написання тестів з української мови і літератури було організовано два пункти тестування – в гімназії та середній школі №2.

Перший учасник тестування з’явився в пункті тестування ще задовго до визначеного часу, – годинник якраз показував без четверті дев’ять. Щоправда, в приміщення чергові його не пропустили. А вже близько 10 години ранку шкільний ґанок був заповнений людьми. Зовні діти (щоправда, дітьми можна було назвати далеко не всіх, бо серед учасників тестування були не лише цьогорічні випускники, а й випускники минулих років – Авт.), були спокійні.

Дівчата - зосереджені, а хлопці – переважно усміхнені та впевнені у власних силах. Найстарший учасник зовнішнього оцінювання, який був зареєстрований на цьому пункті, закінчив школу понад 14 років тому.

«Звичайно, що хвилюємось! Хоча готувались до тестування упродовж всього навчального року, але найбільш напруженим був все ж таки останній тиждень - говорять випускниці Городнянської середньої школи №2 Аліна Осача та Марина Семеняко. - Об’єм матеріалу, який довелося повторювати, чималий, але не завеликий. Гадаємо, що підготуватися до тестування – завдання посильне кожному випускнику. Головне, щоб питання тестів відповідали навчальній програмі. А так… краще один раз виконати тестові завдання, аніж хвилюватись спочатку під час випускних іспитів, а потім ще й на вступних».

Після проходження «фейс-контролю» біля входу в приміщення гімназії, вже у холі учасники шукали своє ім’я у списках та, довідавшись номер «своєї» аудиторії, йшли далі. Перед входом в аудиторію знову «фейс-контроль» - туди також пускали винятково за посвідченням особи та наявністю запрошення.

В гімназії для учасників тестування було підготовлено 11 аудиторій. Всі вони, як сестри-близнючки, за інтер’єром були схожі між собою. В кожній - 15 парт з наліпками і стільки ж стільців для учасників тестування, стіл для речей, стіл і стільці для старшого інструктора та інструктора, ще один стілець для громадського спостерігача, і… годинник над дошкою. В аудиторіях учасники сідають по одному за парту.

В кожній аудиторії нараховувалося не більше 15 учасників, всі вони мали своє чітко відведене місце з нумерацією на парті. На тестування дозволено було взяти лише дві ручки та маленьку пляшку води.

Писати тест в рідному навчальному закладі не пощастило нікому. «Більшість людей, які складатимуть тест в цьому пункті тестування, – це учні городнянської середньої школи №2. Крім мешканців Городні, будуть у нас ще й люди з сіл району», - розповідає відповідальний за пункт тестування Михайло Федоренко, він же – директор Городнянської районної гімназії.

Контролювали процес тестування вчителі гімназії та середньої школи №2, які не є фахівцями з української мови та літератури.

Після старту

Тестування розпочалося об 11.00 і тривало 180 хвилин. Спочатку вчителі-інструктори зачитали права і обов’язки учасників та правила заповнення тестового зошита і бланків відповідей, потім роздали тести та наклеїли на них штрих-коди.

Почалася робота… Тишу в аудиторіях порушували лише собачий гавкіт та півняче кукурікання за вікном.

Учасники тестування думали, писали, ворушили губами, пили воду, шморгали носами, чухали голови, сопіли, але дисципліни жодного разу не порушили. В аудиторіях панували тиша і порядок. Всі перебували в полі зору інструкторів. Навіть за межами аудиторії списати було не можливо. Якщо учасник тестування виходив до коридору, то до туалетної кімнати його поглядом супроводжував черговий. Так що жарти про те, що школярів стерегтимуть і в туалеті, виявилися насправді не такими вже й безпідставними.

Рівно через три години інструктори зібрали роботи. Потім всі бланки тестів були запаковані у секретні пакети (так звані «сек’юр-паки») та складені у спеціальну коробку. Згодом ці документи мають доправити спецзв’язком до Українського центру оцінювання якості освіти.

Порушень не було!

Першим тестуванням в городянській гімназії всі залишились задоволеними. Жодних порушень виявлено не було! Як не було й апеляційних скарг. Єдиний недолік – холод в аудиторіях. Щоправда, вини організаторів тестування в тому, що опалювальний сезон вже закінчився, а на вулиці ще до цього часу холодно, немає.

«Особливих труднощів в мене тести не викликали. Але, якщо хочеш отримати добрий результат, слід було серйозно готуватись, а не розраховувати на «а може вгадаю». Питання з літератури були складнішими, ніж з мови», - говорять випускниці Хоробрицької школи Тетяна Симоненко та Олена Толочко.

«Із 165 зареєстрованих учасників зовнішнього оцінювання, до пункту з’явилось 161. Одна дитина заздалегідь подала медичну довідку, що тестування їй проходити не потрібно. Чому не з’явилось ще три людини – сказати не можу, бо цих людей я навіть не знаю. Щодо випускників гімназії, то із 126 учнів, не проходитиме тестування з української мови і літератури лише шість», - сказав Михайло Федоренко.

Щодо самої організації, то я, як громадський спостерігач, можу сказати, що все відбувалося згідно з положеннями затвердженими Українським центром оцінювання якості освіти.

Громадський спостерігач від ГМ ОПОРА Валентина ФЕДУСЬ,
Газета „Чернігівщина”